Теги: торф
Торф широко застосовується у світовій та вітчизняній практикі для приготування на його основі ґрунтових сумішей та субстратів.
Торф є продукт біологічної переробки рослинних залишків в умовах сповільненого проходження біологічних процесів при високій вологості і незначному доступу повітря.
Хоч торф має багато спільного з гумусом грантів, але поряд із цим відрізняється від них ,більш легкою мінералізацією органічної речовини і пов'язаній з нею, рухомістю поживних речовин.
По типу рослинності, із якої утворюється торф, водно мінеральному живленню, торф'яні родовища поділяються на три основних типи : низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні), і перехідні (мезотрофні).
Торф'яні родовища низинного типу, утворюються на заболоченій місцевості як правило в умовах живлення високо мінералізованими водами. Рослинність, що росте на цих родовищах, потребує значного мінерального живлення. При відмиранні цієї рослинності утворюються низинні торфи.
Торф'яні родовища верхового типу утворюються в більшості на заболочених водорозділах річок, по терасах річок. Водне живлення їх проходить в основному за рахунок атмосферних опадів, які практично не мають у собі мінеральних солей. Ця особливість зумовлює малу зольність (1% - 4%) такого торфу і що дуже важливо, малу провідність.
Класичним прикладом верхового торфовища терасного типу є торф'яне родовище "Під Бором" в Івано-Франківській області, що розробляється ВАТ "Івано-Франківськторф".
Торфяні родовища перехідного типу займають проміжне положення між низинними й верховими торф''яниками. Рослинність таких родовищ, як правило, представлена видами, що ростуть на двох типах торф''яників - низинних і верхових.
Рослинність, яка росте здебільшого на низинних торф'яних родовищах:
Рослинність торф''яних родовищ верхового типу складається з пухівки, журавлини, богульника, низькорослої сосни і берези, і особливо характерною і найбільш поширеною рослинністю є сфагновий (білий) мох, який при відмиранні створює кисле середовище, що зумовлює підвищену кислотність верхових торфів і водночас їх, анти бактерицидну властивість.
Основні фізичні параметри, що характеризують торф як сировину для приготування ґрунтів і субстратів, слідуючи:
Ступінь розкладу характеризує відношення кількості на масі розкладених рослин торфоутворювачів - гумусу, до всієї маси, виражене в процентах.
Ступінь розкладу на торф''яному родовищі змінюється як по площі так і по глибині залягання покладів торфу. При однакових рослинах торфоутворювачах ступінь розкладу зростає від поверхні в глибину залягання торфу. Розрізняють торф''яні поклади з низькою ступінню розкладу - до 25%, середньою - до 40% і високою більше 40%.
Вологість торфу характеризує відношення ваги вологи в торфі до загальної ваги торфу виражене в процентах. Вологість торфу, що використовується для субстратів повинна бути в межах 55 - 60%.
Уміст органічної речовини характеризує наявність у торфі розкладених органічних решток рослин торфоутворювачів і є важливим показником торфу при приготуванні ґрунтових сумішей і субстратів.
Для верхового торфу вміст органічної речовини складає 95 ~ 99%,для низинного - 70 - 80%, для перехідного - 80 - 90%.
Кислотність характеризує наявність органічних кислот у торфі і є важливим показником характеристики торфу.
Найбільш кислі - верхові торфи. Їх кислотність по водній витяжці складає 2,8 - 4,0 одиниць.
Висока кислотність верхового торфу є позитивною характеристикою в тому плані, що за допомогою змішування торфу з вапняковими матеріалами (крейда, вапно, і інші) можна досягати необхідної кислотності субстрату або ґрунту, що готується на основі верхового торфу потрібної для конкретного виду квітів і декоративних рослин.
Низинні торфи по кислотності можна характеризувати як нейтральні, а на деяких торф''яних родовищах як лужні. По показниках рН ( H2O) низинний торф має 5 - 7,0 одиниць. Перехідний торф, як правило, має кислотність в межах 4,0 - 5,0.
Важливим показником характеристики торфу є провідність. Провідність характеризує наявність солей в торфі. Чим більше солей має торф тим більший показник провідності.
Меншу провідність мають торф''яні родовища, водне живлення яких здійснюється в основному за рахунок атмосферних опадів. Це здебільшого верхові торф''яні родовища.
Важливим фізичним показником торфу з точки зору застосування його в агротехніці є його фракційний склад, який характеризує розмір монолітних частин торфу.
У світовій практиці для приготування ґрунтів і субстратів класифікують три фракції. По розмірах частинок торфу : 0-5 мм, 5—15 мм, 15-25 мм. Торф відповідної фракції можна отримати шляхом просіювання і також шляхом застосування спеціального технологічного обладнання при видобутку торфу. Характерно, що для отримання різних фракцій найбільш пригідні торф''яні родовища, що мають низьку ступінь розкладу (до 25%).
Цінним в агротехнічному відношенні є вологоємкість торфу - здатність вбирати й утримувати воду. Найбільш вологоємкі верхові і перехідні торфи. По об''єму в процентному виражені, вологоємкість верхових і перехідних торфів складає 800 - 1000%.
Менш вологоємкі низинні торфи. Вологоємкість залежна від ступені розкладу торфу - при меншій ступені розкладу більша вологоємкість.
Не менш важливою агрономічною характеристикою є хімічний склад торфу, що характеризує наявність в ньому основних хімічних елементів, необхідних для росту - азоту, фосфору, калію, а також наявністю мікроелементів.
Торф містить в собі від 0,5 - до 4% азоту, 0,01-0,2% фосфору, 0,01-0,1 калію, 0,02-1,9% кальцію.
Вміст заліза в верхових і перехідних торфу незначний 0,05 - 0,3%, дещо більший уміст заліза в низинних торфах — до 0,8%.
Торф містить також магній, в кількостях 0,01 - 0,17%.
Усі види торфу — верховий, низинний і перехідний є чудовим природнім матеріалом для приготування на його основі екологічно чистих ґрунтів та субстратів для вирощування квітів, кімнатних декоративних рослин. І як показав досвід, субстрати, приготовлені на основі торфу мають високий агрономічний ефект, користується попитом як на професійному так і любительському ринку.
Прочитано: 6160